У 14-15 століттях в аристократичних колах була модною стильна зачіска з високо поголеними волоссям над чолом 4-10 см. Для завершення образу, відповідно, красивим вважався блідий колір обличчя, набрякла шкіра. Набряклість досягалася застосуванням препаратів, що погіршують здоров’я. Замість надання форми, брови вискубували, іноді навіть і вії. (Депіляція може відпочивати). Для подовження шиї високо голили потилицю.
При відбілюванні шкіри використовували венеціанські свинцеві білила – надзвичайно токсичні. Після такого професійного макіяжу шкіра дійсно ставала білою. Але! Через білила з часом шкіра набувала сіро-жовтий відтінок, покривалася множинними дрібними зморшками.
Свинцеві білила з’явилися в Китаї, імовірно, тисячу років до нашої ери. Потім потрапили в Японію, і тільки в 14-15 столітті зявилися в Європі.
Щоб замаскувати дефекти, для кожного наступного макіяжу потрібно накладати все більший шар білил. Виходило зачароване коло. Однак нікому не приходило в голову, що все пов’язано із застосуванням токсичного макіяжу. Стійке отруєння організму приводило модниць до загибелі.
Оскільки церква і середньовічна інквізиція не схвалювали застосування косметики, пропонувалися і інші послуги візажиста: гірудотерапія для підтримки блідості – п’явка за вушком. Для видалення веснянок, пігментних плям використовували воістину гримучу суміш: миш’як + ртуть + мускус.
Якщо уважно придивитися до портрета Мони Лізи, можна побачити високо виголений лоб, відсутність вій і брів. Форма модного високого чола, проте, пояснювалася досить тривіально. Через недостатнє харчування, відсутність вітамінів, поширеною дитячою хворобою в той час був рахіт, наслідком якого і є опуклий лоб через часткове облисіння. Так мода в черговий раз стала необхідністю.
Бідні слої намагалося наслідувати в зачісках, макіяжі багатим дамам з вищого світу. Для макіяжу вони використовували натуральні продукти – нут, горох, сметану, буряковий і малиновий сік. Тому прості городянки були набагато здоровішими.
У 17-18 столітті модним став театральний б’юті макіяж: білила в кілька шарів, найяскравіші рум’яна, накладні мушки. Отруйні білила використовували в Європі аж до 20 століття, не знаючи про їх токсичність.
І тільки на початку минулого століття мода на мертво-бліду шкіру поступилася місцем загару, а зачіски стали більш природними. Революційний переворот стався завдяки Коко Шанель.
